^Нагору
logo
  
  
  
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5
Get Adobe Flash player

Природні та народні перлини Закарпаття

Конспект інтегрованого музичного заняття
для дітей старшого дошкільного віку

Тема: «Природні та народні перлини Закарпаття»

Музичний керівник: Шестакова Т.М.
Вихователь: Ткаченко Т.І.

Через усну народну творчість
дітям відкривається
краса навколишнього світу,
душа народу.
В. О. Сухомлинський

Лінії розвитку
Фізичний розвиток:
Розвиток чітких, узгоджених рухів; дотримання правил безпечної поведінки у замкненому преторі; використання за призначенням знайомих предметів побуту та вжитку, елементарної умілості, вправності; орієнтування у «безпечному-небезпечному»; елементарні трудові та художні вміння; регулювання предметно-практичною діяльністю.
Соціально-моральний розвиток:
Вчити дітей використовувати в діяльності предмети, речі, ігрові атрибути; орієнтуватися на правила культуродоцільної поведінки; виховувати пошану до власної праці та праці інших людей; бережно ставитись до вирощеного, виготовленого, створеного, прагнення до підняття настрою.
Емоційно-ціннісний розвиток:
Виховувати у малечі постійний інтерес, надавати перевагу певним видам діяльності, формам активності, вмілість до самостійної продуктивності та художньої діяльності; вчити виділяти улюблені місця перебування, радіти своїм успіхам, діставати задоволення від художнього слова.
Пізнавальний розвиток:
Дати знання дітям про походження предметів, пояснити їх призначення, про минуле й сьогодення; диференціація інтер'єру сільської оселі; уявлення про особливості театрального, літературного мистецтва; орієнтуватися в просторі, часі; вживання виразів, що означають положення предмета в просторі, його віддаленість від себе та напрям.
Мовленнєвий розвиток:
Розвивати чітке, виразне, логічне мовлення; дати знання про деякі твори з народної, вітчизняної музичної спадщини; оперування назвами різних музичних та літературних жанрів; у розмовному мовленні вчити передавати свої враження про предмети, речі, ігрові атрибути, збагатити активний словниковий запас епітетами, порівняннями, синонімами, антонімами.
Художньо-естетичний розвиток:
Вчити зацікавлено ставитись до предметного середовища, проявляти спостережливість, сприятливість до звуків предметного довкілля; передавати своє враження від рукотворного світу різними видами діяльності – музичної, театральної, літературної; поєднувати в художній діяльності елементи різних видів мистецтв.
Креативний розвиток:
Спостереження дитини за собою; вчити зосереджуватись на власному стані, думках, переживаннях; цікавитись думкою дорослих; розвивати вміння виокремлювати з предметного довкілля нове, незвичне, незрозуміле, зацікавлюючи свій інтерес; відчувати задоволення від процесу та результатів творення; розвивати схильність до творчої ініціативи.

Мета: сформувати у дітей цілісне уявлення про взаємозв'язок музики з природою. Надати дітям широких можливостей для пізнання закарпатської історії, традиції, звичаї, мови, культури, формування національної гідності, активне входження кожної особистості соціального життя.
Завдання:
Виховні – залучати до надбань української вітчизняної культури; виховувати слухацьку культуру, музично-естетичні смаки та вподобання.
Розвивальні – розвивати співоче дихання, тембровий слух і чуття ритму; спонукати до творчості засобами ігрових ситуацій.
Навчальні – активізувати сприймання музики засобами словесних образних порівнянь.
Обладнання: мультимедійна система, ноутбук, диски, атрибути до заняття (виготовлені із картону силуети квітів: едельвейс, нарциси, овець, дерева, вівчарської колиби, декоративні гілки сакури), плакати із зображенням символіки Закарпаття, старовинні закарпатські національні костюми, рушники, ДВД-програвач, фортепіано, відеослайди.

Література:
Базова програма «Я у Світі».
Добірка віршів С. Жупанина, М. Підгірянки, В. Гренджі-Донського. Журнал «Музичний керівник».
Збірка закарпатських коломийок.

Словничок-довідничок:
Плай – стежка в горах.
Полонина – пасовисько, галявина.
Бігарь – палиця.
Цімборка – подружка.
Легінь – хлопець.
Кошар – корзина.
Трембіта – музичний народний інструмент для пастухів.

Хід інтегрованого заняття

Звучить весела коломийка. Діти держаться за руки, танцювальним кроком забігають до музичного залу. Стають півколом і пританцьовують. Перший та останній хлопчик на попередньому плані виставляють трембіти.
Вихователь:
Неповторний, рідний краю,
Доли, верховини
І могутні наші гори
Сяють, як перлини.
А на тих перлинах-горах
Смерічка росте.
А як мило і чудово
Едельвейс цвіте.
А як шумлять наші двори
Звуком водограю!
Як нап’ються там водиці
Сили набирають.
Хай полине звук трембіти
І шум водограю
По всіх горах і Карпатах
По рідному краю.
(Юлія Драгун)
Діти піднімають трембіти і долинає звук (запис трембіти).
Музкерівник: Дітки, чарівні звуки цимбал, скрипки та трембіти в який край нас запрошують?
Діти: Закарпатський край!
Музкерівник: Шановні гості, любі дітки! Вас вітає земля виноградників, долини нарцисів, полонин, струнких смерек, чисті звори, шовкові косиці – все це наш рідний край – Закарпаття.
Музкерівник: Дітки, зверніть увагу, що кожний народ має свою символіку (показую символіку України – жовто-блакитний прапор, вінок, стрічки, герб).
А поряд ви бачите символіку Закарпаття – герб у вигляді розгорнутого шита. У правій частині 7 рівних смужок з чергуванням лазурового (блакитного) і золотавого кольорів. У лівій частині – зображення ведмедя. 7 смуг означають сім головних рік краю – Уж, Тиса, Тересва, Ріка, Теребля, Боржава, Латориця. А в нашому місті, яка протікає річка? Уж.
Ведмідь – це представник наших гір. Колись давно їх було багато в наших горах, а зараз вони занесені до Червоної книги, і їх не можна знищувати.
Червона книга вміщує ті рослини і тварини, яких залишилось мало в нашому краї, їх потрібно охороняти.
Пісня «По Плаю», муз. С. Кириченко, сл. М. Підгірянки.
Музкерівник: Дітки, ми живемо в мальовничому, Карпатському краю. У колисці гір лежить наше рідне Закарпаття. Але, щоб побачити і відчути всю цю красу нам потрібно здійснити цікаву мандрівку.
Музкерівник: А ви любите подорожувати?
Музкерівник: Але щоб наша мандрівка була змістовною, ми скористаємося мапою. На мапі графічно зображені контури краю. Ось тут, наприклад, наше місто Ужгород. Ми квіточками будемо відмічати ті куточки, в яких побуваємо.
Музкерівник: А зараз розпочинаємо нашу мандрівку, з пошуку шовкової косиці. Чули про таку косицю, дітки? Так, це чарівна гірська квітка – едельвейс.
Показуємо слайд і веду розповідь.
Музкерівник: Щоб знайти едельвейс, ми піднімемось на гору Петрос. Тільки на цій горі ми знайдемо цю чарівну квітку. Довгою і нелегкою буде наша мандрівка піднімемось високо в гори, відчуємо прохолоду струмка, послухаємо шум смерек...
Музкерівник: Діти, подивіться, ми знайшли едельвейс. Бачите, яка чудова квітка, які в неї ніжні пелюстки, біло-кремового кольору. І росте вона поміж каміння.
Музкерівник: Давайте ми собі уявно відтворимо гори і квітку, тут у залі.
Беремо зелену матерію – це підніжжя гори Петрос, блакитну – це височінь небес, квіти едельвейс, смереку, яка росте на цій горі.
Музкерівник:
Проста і скромна, ніжна й горда
Ця квітка, що на камені зросла
І символ вірної любові
Через тисячоліття пронесла.
Косиця, косиця, шовкова косиця
Всім квіткам на світі найстарша сестриця
Нев'янучу квітку із полонини
Шанують щасливі карпатські родини.
(Ю. Драгун)
Музкерівник: Подивіться дітки, як чудово і мальовниче ми відобразили красу карпатських гір, квітки едельвейс. В народі називають її шовкова косиця.
Діти, ця квітка занесена до Червоної книги.
- Можна її зривати? Ні.
- Тільки милуватися і зберігати для майбутніх поколінь. Діти, ми втомились, побувавши високо в горах. Відмітимо на нашій мапі, гору Петрос квіткою. Подивіться ось вона у цьому куточку Закарпаття.
Музкерівник: Давайте, малята, щоб відпочити, заспіваємо веселу закарпатську пісню. А які пісні називаємо коломийкою? (українські народні пісні і танці).
- А який вони мають характер? (переважно жартівливий, а також розкривають красу нашого краю, оспівують побут, працю). Перші відомості про записи коломийок відносяться до 17 ст.
- Заспіваймо і ми собі веселої коломийки (діти стають півколом виконують коломийку).
ГІісня «Я весною дуже рано», сл. Ю. Драгун, муз. Г. Гордійчук.
Танок «Коломийка».
Музкерівник: Ой, як гарно звучить коломийка у нашому залі. Так весело і жартівливо її співали і наші батьки, тішили свої серця веселою піснею. Молодці дітки!
Музкерівник: Будемо продовжувати нашу мандрівку. Зараз нас запрошують на свято - Проводи отар овець на полонину. Ідемо на свято?
Звучить музика, діти стають півколом.
Музкерівник: Діти, зараз ми на Міжгірському перевалі. Позначимо його на мапі. Поставимо ось тут квіточку. Міжгір'я – дуже мальовничий край (показ слайдів). День виходу отари у високі гори, завжди святкували, адже ціле літо вівчарі не будуть повертатися додому, вони випасатимуть овець, будуть виготовляти овечий сир – бринзу, також стрижуть овець. Пасти овець – це велике мистецтво, важка праця для міцних тілом і духом людей. Вони несуть вогонь із своїх домівок, щоб запалити ватру далеко в горах, щоб зігрітися холодними ночами. Живуть вівчарі у колибах. Повертаються з повними бербенчиками бринзи. Бринза це одна із наших національних страв.
Музкерівник: Діти, а що таке полонина? - Високо в горах - пасовище або галявина.
- А як ми собі уявляємо полонину?
- Внизу зелена соковита трава, зверху неба голубінь. А хто буде вівчарем, пасти вівці(бере малюнки з вівцями, викладає), а тут колиба де живуть вівчарі. І обов'язково - трембіта. Це народний музичний інструмент пастухів, вівчарів. Труба без отворів, довжиною 1-4 м, звук трембіти чути далеко, на відстань до 10 км.
Вірш
Співаночки мої любі,
Де я вас подію.
Понесу вас в полонину
З вітрами розвію.
А там будуть вівчарики,
Вівці випасати.
Будуть мої співаночки
У трембіту класти.
(М. Підгірянка)
Музкерівник: Подивіться, яка чудова картина у нас вийшла. Молодці! Яке славне і мальовниче у нас Закарпаття!
Давайте пограємось у гру « Червене яблучко». А знаєте з якого району ця гра9 3 нашого ужгородського, цю гру грали ще наші бабусі і дідусі.
Гра «Червене яблучко»
Діти стоять півколом, дівчина з кошариком в середині яблучком, ходить по колу і підходить до хлопця, дає йому яблуко і танцює з ним.
Музкерівник: Діти, продовжуємо нашу мандрівку і відправимось на високогірне озеро – Синевир (знаходимо на мапі). Величне, чудове озеро знаходиться високо в горах. Стрімкі схили вкриті стрункими ялинками, котрим понад 140 років. Озеро глибоке, у прозорій воді живе риба – форель, а посеред озера крихітний острівець. Звідти і народна назва озера «Морське око».
- Давайте я вам розкажу легенду про озеро Синевір. Мальовниче озеро утворилось від сліз графської доньки, яку звали Синь. Вона покохала простого вівчаря Вира, але батько був проти їхнього кохання. Розлютившись через це на доньку наказав вбити Вира кам'яною глибою, за його просте походження. Синь дуже сумувала за Виром, і від її сліз утворилося озеро.
Діти, а яке наше уявлення про озеро. Яку візьмемо матерію, щоб відобразити озеро? (синю). Подивіться, яке чарівне і глибоке озеро.
Вірш:
Верховина наче казка
Ох, яка красуня!
Низ – вишиванка, запаска.
Гори – біла гуня
Вітер холодом подує
Щічки їй пудрує,
Ще й калиною гірською
Личко їй малює.
В. Гренджа-Донський
- Що потрібно для веселого настрою? (Коломийку). Заграйте, гудаки!
Пісня «А ми діти гуцулята», муз. Г. Гордійчук. Сл. Ю. Драгун.
Музкерівник: Відмітимо на мапі озеро Синевир і запам'ятаймо його назву.
Бачите, діти, скільки цікавого ми з вами вивчили, бачили і почули.
Але ви повинні, ще побачити одне із чудес Закарпаття – Долину нарцисів.
- Яка зараз пора року? (Зима). Але щоб відправитись і побачити долину нарцисів, нам потрібно уявити собі квітучу весну (уявляємо заплющивши очі).
- Діти, перенесемось в нашій уяві на околицю міста Хуст. За легендою тут проживав син річкового божества, звали його Нарцис. Сидів він на березі і довго дивився на своє відображення і закохався сам у себе, від цього дуже засумував і помер. А на березі річки з'явилась ніжна квітка з холодною красою і ароматом, який дуже сильний, назвали її – нарцис.
Музкерівник: Діти, ця квітка також занесена до Червоної книги, її потрібно оберігати, не рвати, зберегти для наступних поколінь, щоб ними милувалося ще багато людей.
- Давайте зробимо інсценівку. Уявимо собі долину пахучих квітів. Яку візьмемо матерію (зелену). Яка серединка у квітки нарцис? (жовта). А в далечінь візьмемо жовту. Подобається вам наша долина? Чудово ми її відобразили.
- А як на Закарпатті співають повільні пісні ніжно, журливо...), як вони називаються співанки.
Пісня «Ой загудь ми гуслярику», сл. Ю. Драгун. Муз. Великоберезнянського району.
Виходить з батьківської хати Берегиня.
- Родина, родина – від батька до сина
Від матері – доні добро передам.
Родина, родина – це вся Україна
З глибоким корінням
З високим гіллям.
- Оселя, у якій ми народились і живемо – це наша Берегиня.
Усе, що ми нажили, що надбали від батьків і дідусів чим збагатились і освятилися хатнім пожитком, дітьми, згодою чи суперечкою, добрим словом або спогадом – все це є Берегинею.
Дім, будинок, хата, домівка так ще називають нашу Берегиню.
Саме в хаті твориться людська доля, складаються пісні і легенди. Там люди переймаються буденними клопотами: народжуються і вмирають, щоб поступитися прийдешнім поколінням.
Хата, як людина, уміє плакати і всміхатися, вона може бути веселою і сумною, пихатою і доброзичливою. Усе залежить від того, яка родина в ній живе.
Ми дуже часто кажемо «мій дім», «моя домівка», «рідна моя хата». До рідної оселі завжди повертаються діти, мов ті лелеки, які щовесни прилітають до гнізда.
Я вас запрошую до нашої світлиці.
Діти, подивіться в нас у світлиці є велика розмальована піч. Піч – це Берегиня, священна Матінка-годівниця. Вогонь був священним, тому що вважався доброю силою, що йде від сонця.
Давайте розглянемо світлицю далі. Подивіться на ці чудові рушники, якими прикрашена наша світлиця.
Рушники – це обереги, на яких вишивали магічні знаки.
Від сивої давнини до наших днів, у радості та горі, рушник – невід'ємна частина нашого побуту. «Хата без рушника – що родина без дітей». Без вишитого рушника, як без пісні, не обходиться народження, одруження, життя і смерть людини. Недарма вважалося «Рушник – як доля, на ньому люди вишивали своє життя». Вони вишиваються хрестиком або гладдю. Однак кожна місцевість має свої відмінності в орнаментах, кольорах. їх вішали на двері й вікна, обрамляли кут з іконами.
В українській народній вишивці зустрічаються орнаменти рослинні, геометричні, орнаменти із зображенням тварин, птахів.
Казкові квіти мають яскраві кольори – червоний, жовтий, синій, білий, чорний.
Червоний означає любов,
Чорний – смуток,
Жовтий – тепло, сонце,
Синій – воду, небо,
Білий – добробут.
Вишивали не тільки рушники, а й одяг – сорочки, спідниці, пояси.
Вміння вишивати передається з покоління в покоління – від бабусі до внуків.
Пісня «Прилетіла з чужини», сл. С. Жупанина.
Музкерівник: Малята, а чи відома вам назва Горяни?
Багато хто з вас там проживає, ця назва відома у всій Європі. Тим що в цьому мікрорайоні Ужгорода знаходиться давня й цінна архітектурна пам'ятка кінця XII ст. з унікальними фресками – Горянська Ротонда.
Пам'ятка складається з трьох частин: ротонди, нави, секрестії.
Найцінніше з них ротонда – круглої форми. Тут також цінні розписи на стінах, фрески. А які кольори використані на малюнках, переважно блакитні, світло-зелені, рожеві. Зображені біблійні сюжети.
Ось така архітектурна перлина є у вашій місцевості.
Гра «Туй трава» з с. Вишки, Великоберезнянського району.
Для початку гри використовуємо лічилку:
Коза в керті стояла,
Всю капусту стоптала.
А ти козо іди вон.
Бо йде дідо з бігарьом.
Діти утворюють коло, обличчям зовні, вибирають одну дитину з середини кола, на першу частину пісні дівчина ходить по колу, вибирає собі «цімборку», повертає до себе , веде в коло. На слова «Ой так-так» пара кружляє всі діти повертаються до середини, плескають, гра повторюється, вибирають нову «цімборку».
Музкерівник: Наша подорож підходить до кінця. А закінчиться вона в місті Ужгород. Тут багато цікавого, архітектури, пам'яток, але я вибрала квітуче, гарне дерево.
- Які дерева прикрашають наше місто? Сакура. Вона є справжньою прикрасою міста.
- Ужгородські історики розповідають, що сакура з'явилася в місті понад 100 років тому. Особливо в центрі міста. Ця місцевість була болотистою, багатьом рослинам не підходила і тому тут вирішили висаджувати сакуру. Сакура – це японська вишня. Це дерево може жити більше як 100 років.
- Діти їх не можна виламувати, тому що висаджувати нові дерева дуже дорого коштують.
Подивіться, як чудово цвітуть ці дерева, вони радують наше око.
За японською легендою, кожен пелюсток сакури розповідає про долю однієї дитини. Може і про вашу долю, дітки, розповідають пелюстки сакури.
Чарівність квітучого дерева в Японії народила ритуал споглядання і милування квітучим деревом.
Пісня «Веселкова пісня», сл. М. Ясакової, муз. О. Янушкевич.
Малята, закінчилась наша цікава подорож. Згадайте, скільки цікавого ми дізнались про край в якому живемо, про багатство нашої природи, багатства наших душ. Вивчили багато Закарпатських пісень, віршів, щоб відчути красу свого краю. Дітки будемо любити свій край, цінувати його, наповнюватися гордістю за нього.

Copyright © 2013-2022.